Трускавець, Трускавецькурорт

Озокерит - це гірська порода органічного походження, яка являє собою комплексну сполуку вуглеводів, асфальтенів і смол. Завдяки особливим якостям (нагрітий озокерит повільно остигає), він одержав широке визнання в фізіотерапевтичній практиці, перш за все, як хороший теплоносій.

Однак численні хімічні компоненти озокериту і можливість їх проникнення через неушкоджену шкіру викликають суттєві зміни в загальній реактивності організму.

Клінічний досвід застосування озокериту свідчить про те, що найбільш сприятливі результати досягаються при лікуванні ним запальних і обмінно-дистрофічних захворювань.

Озокеритові аплікації позитивно змінюють перебіг запальної реакції, скорочують стадію ексудації і проліферації, прискорюють регенеративні процеси, підвищують фагоцитарні показники, сприяють розсмоктуванню запального інфільтрату, нормалізують тонус вегетативної нервової системи, стимулюють кровообіг.

Включення аплікацій озокериту в лікувальний комплекс підвищує ефективність курортної терапії при лікуванні патології органів травлення, сечовиділення і обміну речовин.

Наведемо тільки декілька прикладів успішного застосування озокериту.

Покази до призначення озокеритотерапії при патології органів травлення:

1. Хронічний гастрит зі зниженою, збереженою і підвищеною секреторною функцією шлунку;
2. Виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки в стадії рубцювання, фазі ремісії (при відсутності схильності до кровотеч і калльозного переродження);
3. Хронічні ентерити і коліти з явищами гіпертонічної дискінезії кишківника;
4. Хронічний холецистит у фазі ремісії з явищами дискінезії жовчних шляхів по гіперкінетическому типі;
5. Жовчнокам'яна хвороба в стадії ремісії;
6. Хронічний гепатит в фазі мінімальної активності.

Покази до призначення озокеритотерапії при патології органів сечостатевої системи:

1. Сечо-кам'яна хвороба (СКХ) в стадії ремісії;
2. СКХ з локалізацією каменів у лоханках і сечоводах без вираженого порушення фунції нирок;
3. СКХ , стан після оперативного видалення каменів;
4. Сольові діатези;
5. Хронічний пієлонефрит;
6. Хронічний уретрит, цистит, простатит.

Коротка історична довідка про озокерит

Термін озокерит за даними Berliner Blau вперше запропонував Глокер у 1833 році. У різних країнах озокерит мав свою назву. Так, у німецькій літературі використовується термін erdwachs (земляний віск), в англійських джерелах - cortwax (гірський віск), у польській - wosk ziemny. У нашій літературі використовується термін "озокерит".

У Прикарпатті озокерит відомий давно. Ще у 1674 році Функе писав, що в одній з карпатських шахт знаходили гірський віск. Офіційний спогад про озокерит відноситься до початку ХІХ ст. Поблизу Трускавця, у місті Борислав, було більш ніж 2тис. озокеритових шахт. В цей час він використовувся в основному для виготовлення свічок, а пізніше в електротехніці як добрий ізоляційний матеріал. Перший хімічний аналіз озокериту здійснив у Парижі французький хімік Вальтер у 1840 р.

• Покази до озокеритотерапії органів сечостатевої системи