Гіперінсулінізм : Гиперинсулинизм : Hunger disease
Місто Трускавець курорт » Медичний довідник захворювань (Медична енциклопедія) » Медичний довідник захворювань - літера Г - Медична енциклопедія » Гіперінсулінізм |
Гіперінсулінізм - патологічний стан організму, обумовлений абсолютним або відносним надлишком інсуліну, що викликає сильне зниження вмісту цукру в крові, внаслідок чого виникають, при дефіциті глюкози, і кисневе голодування мозку, що призводять до порушення в першу чергу вищої нервової діяльності.
Найбільш частою причиною панкреатичної гіпоглікемії є гіперінсулінізм, обумовлений аденомою (частіше доброякісною, рідше злоякісною) і рідко - дифузною аденоматозною гіперплазією р-клітин панкреатичних острівців. Позапанкреатичні гіпоглікемії розвиваються внаслідок захворювань печінки і шлунково-кишкового тракту (цирози печінки, холангіти, холецистити тощо), ендокринної системи (поразка гіпофіза, щитовидної залози і надниркових залоз), порушення обміну речовин (ниркова глюкозурія, недоїдання, вагітність і лактація тощо). Позапанкреатичні гіпоглікемії можуть виникати при розладах центральної і вегетативної нервових систем, а також при екстрапанкреатичних пухлинах.
Гіперінсулінізм може бути абсолютним, тобто пов'язаним з будь-якою патологією інсулярного апарату (первинний органічний гіперінсулінізм; у дітей при вродженій непереносимості амінокислоти лейцину, стимулюючої секрецію інсуліну, тощо), і відносним, не пов'язаних з патологією інсулярного апарату підшлункової залози (вторинний, функціональний, симптоматичний гіперінсулінізм). Відносний гіперінсулінізм обумовлений підвищенням чутливості організму до нормально його виділяє р-клітинами панкреатичних острівців інсуліну.
Гіпоглікемічні стани можуть виникати іноді і при розвитку у хворих синдрому Золлінгера - Еллісона (ульце-Роген, не-р-клітинна аденома, яка виходить із панкреатичних острівців) при його поєднанні з інсулінсекретуючою аденомою панкреатичних острівців.
Діагноз інсуліноми (гіпоглікемічної хвороби) грунтується на характерній клінічній картині захворювання (тріада Уіппла, втрата свідомості під час нападу, неухильне прогресування захворювання тощо), даних анамнезу (виникнення нападів гіпоглікемії у ранні ранкові години, при пропуску чергового прийому їжі, поліпшення стану після прийому вуглеводів тощо) та показники діагностичних проб. Гіпоглікемічну хворобу диференціюють від позапанкреатичних гіпоглікемій, синдрому Золлінгера-Еллісона, гіпоглікемії у ранній стадії цукрового діабету. Гіпоглікемії доводиться відрізняти від ряду неврологічних і психічних захворювань (епілепсія, тетанія, психоз, неврастенія, пухлина мозку тощо). Позапанкреатичні (симптоматичні) гіпоглікемії діагностують на підставі кардинальних симптомів основного захворювання і різних спеціальних методів дослідження.
Лікування гіперінсулінізму
При гіпоглікемічній хворобі лікування призначають оперативне. Найчастіше проводять енуклеацію аденоми (інсуліномектомія). Іноді (приблизно у третини хворих) виявити інсуліному при першій операції не вдається. Причинами цього є малі розміри інсуліноми, її розташування в товщі підшлункової залози тощо.
Післяопераційна смертність в даний час складає близько 8%. За 2 тижні до операції хворим з гіпоглікемічною хворобою призначають білкову дієту з обмеженням вуглеводів, а при відразі до їжі та виснаженні - внутрішньовенне переливання крові, сухої плазми, білкових гідролізатів в поєднанні з 5% розчином глюкози, розчинами вітамінів, а також загальнозміцнююче лікування.
З метою попередження вторинної інфекції проводиться лікування антибіотиками. Медикаментозна терапія як самостійний метод лікування показана при гіпоглікемічної хвороби лише у неоперабельних хворих.
При позапанкреатичних гіпоглікеміях в першу чергу лікують основне захворювання.
Показано часте і дробове харчування (5-6 разів на день), багате вуглеводами (500-600 г на день), з урахуванням часу появи гіпоглікемічних станів.
При гіпоглікемії неврогенного генезу необхідні лікування неврозу, різке обмеження легко всмоктуються вуглеводів і призначення переважно білкової дієти.
При нападах гіпоглікемії вуглеводи дають усередину або вводять внутрішньовенно в залежності від необхідності по 40-100 мл 40% розчину глюкози; якщо свідомість не відновлюється, переходять на внутрішньовенне крапельне введення 5% розчину глюкози.
Для профілактики водної інтоксикації та гіпонатріємії при розвитку гіпоглікемічної коми у хворих з синдромом Симмондса-Шиена або аддісонової хвороби розчин глюкози вводять на ізотонічному розчині натрію хлориду. Іноді при важких гіпоглікемій вводять підшкірно 0,5-1 мл 0,1% розчину адреналіну, внутрішньовенно або внутрішньом'язово гідрокортизон по 150-200 мг або підшкірно, внутрішньом'язово або внутрішньовенно 1 мл глюкагону. Застосовують серцеві і судинні засоби.
Місто Трускавець курорт » Медичний довідник захворювань (Медична енциклопедія) » Медичний довідник захворювань - літера Г - Медична енциклопедія » Гіперінсулінізм
Теги: |