Ангіна : Ангина : Anhyna (Acute tonsillitis)
|
Місто Трускавець курорт » Медичний довідник захворювань (Медична енциклопедія) » Медичний довідник захворювань - літера А - Медична енциклопедія » Ангіна |
Ангіна або гострий тонзиліт (від лат. Ango - "стискаю, здавлюю, душу") - гостре інфекційне захворювання, для якого характерне запалення лімфоїдних утворень навкологлоточного кільця (Пирогова-Вальдейра), найчастіше - піднебінних мигдаликів (у просторіччі "гланди" - розташовані з боків входу в глотку і добре видно, якщо зазирнути у відкритий рот).
Розрізняють такі форми ангін:
I - катаральнаII - фолікулярнаIII - лакунарнаIV - фібринознаV - герпетичнаVI - флегмонозна (інтратонзіллярний абсцес)VII - виразково-некротична (гангренозна)VIII - змішані форми.
Клінічні прояви ангіни або гострого тонзиліту
Різка і сильна, іноді не різка і помірна, біль у горлі, особливо при ковтанні, підвищена температура (39-40 градусів, може доходити до 41 градуса), різка слабкість, головний біль, збільшення лімфовузлів, які прощупуються під нижньою щелепою ближче до шиї (їх промацування болісно).
Ангіна може протікати і при менших температурах тіла - від 37 до 38 градусів, але з великою поразкою горла.
Найбільш часто зустрічаються вульгарні (звичайні, банальні) ангіни: катаральна, лакунарна, фолікулярна, фібринозна і флегмонозна.
Катаральна ангіна має гострий початок, хворий скаржиться на виникнення в горлі відчуття печіння, сухості, першіння, а потім виникає невеликий біль при ковтанні. Спостерігається клініка астено-вегетативного синдрому. Температура, як правило, субфебрильна. Фарінгоскопіческі, мигдалини гипереміровані, дещо збільшені, місцями можуть бути покриті тонкою плівкою слизо-гнійного ексудату. Язик сухий, обкладений. Зазвичай спостерігається незначне збільшення регіонарних лімфатичних вузлів і клінічні прояви зникають протягом 3-5 днів.
Фолікулярна ангіна дебютує з підвищення температури тіла до 38-39 ° C. Клініка починається з виникнення сильного болю в горлі при ковтанні, часто іррадуючий у вухо. Залежно від вираженості інтоксикації виникає головний біль, біль у попереку, лихоманка, озноб, загальна слабкість. У загальному аналізі крові - нейтрофільний лейкоцитоз, еозинофілія, підвищена ШОЕ. Найчастіше, регіонарні лімфатичні вузли збільшені, пальпація їх хвороблива, в деяких випадках спостерігається збільшення селезінки. У дітей можуть бути блювота, явища менінгізму, затьмарення свідомості, проноси. Спостерігається гіперемія м'якого піднебіння, мигдаликів, на поверхні яких видно численні круглі, трохи підносяться жовтуваті або жовтувато-білі крапки. Тривалість захворювання 5-7 днів.
Лакунарна ангіна перебігає із симптомами аналогічним, як і фолікулярної, але більш важко. При ній на тлі гиперемированной поверхні збільшених мигдаликів з'являються жовтувато-білі нальоти. Тривалість захворювання 5-7 днів. У ряді випадків фолікулярна або лакунарна ангіна може розвиватися за типом фібринозної ангіни, коли основою для утворення плівки є гнійні фолікули, що лопнули, або при лакунарній ангіні фібринозна плівка поширюється з області некротизації епітелію в устях лакун.
Флегмонозна ангіна зустрічається відносно рідко. Її розвиток пов'язаний з гнійним розплавленням ділянки мигдалини. Враження, як правило, однобічне. Мигдалина збільшена, гіперемійована, поверхня її напружена, при пальпації болюча.
Герпетична ангіна частіше розвивається в дитячому віці. Її збудником є вірус Коксакі А. Захворювання відрізняється високою контагіозністю, передається повітряно-краплинним і рідко фекально-оральним шляхом. Герпетична ангіна дебютує гостро, з'являється лихоманка, температура підвищується до 38-40 ° C, виникають болі в горлі при ковтанні, головний біль, м'язові болі в області живота; можуть бути блювота і пронос. В області м'якого піднебіння, язика, на піднебінних дужках, на мигдалинах і задньої стінки глотки видно невеликі червонуваті пухирці. Через 3-4 дні пухирці лопаються або розсмоктуються, слизова оболонка набуває нормального вигляду.
Виразково-некротична ангіна Симановського-Венсана. Причиною цієї ангіни вважають симбіоз веретеноподібної палички і спірохети порожнини рота, які часто мешкають в порожнині рота у здорових людей. Морфологічні зміни характеризуються некрозом позіхніть поверхні однієї мигдалини з утворенням виразки. Хворий пред'являє скарги на відчуття незручності і чужорідного тіла при ковтанні, гнильний запах з рота, підвищення слиновиділення. Температура тіла, як правило, не підвищена. У крові помірний лейкоцитоз. Регіонарні лімфатичні вузли збільшені на стороні ураження. Тривалість захворювання від 1 до 3 тижнів, іноді триває кілька місяців.
Диференціальний діагноз ангіна або гострий тонзиліт
У першу чергу необхідно відрізнити ангіну від хронічного тонзиліту, тому що це принципово різні хвороби. Ангіна — гостра інфекція зі своїм збудником, яка може повторюватися, але щоразу закінчується одужанням (якщо, звичайно, не розвинуться ускладнення). Хронічний тонзиліт є поліетіологічним захворюванням, в його розвитку грає роль насамперед зниження місцевої та загальної опірності організму, холодовий та інші шкідливі фактори. При хронічному тонзиліті паренхіма мигдаликів замінюється сполучною тканиною, утворюються спайки між стінками лакун і між мигдаликами та піднебінними дужками. У зв'язку з утрудненням евакуації відшарованого епітелію, мікробів, запального ексудату лакуни розширюються, утворюють ретенційні кисти. Запальний процес проходить мляво, за певних умов може загострюватись. Загострення хронічного тонзиліту супроводжується симптомами загальної інтоксикації — субфебрилітетом, болем у суглобах, зниженням працездатності, кволістю. Мигдалики, як правило, збільшені, мають підслизові нагноєні фолікули (однак при відсутності ознак гострого тонзиліту — гіперемії, запальної інфільтрації), казеозно-гнійні маси в рубцьованих лакунах. Регіонарні лімфовузли збільшені, щільні, іноді болючі. Картина крові при декомпенсованому хронічному тонзиліті не змінена. Часто спостерігається тонзило-кардіальний синдром (суб'єктивні відчуття у вигляді болю в ділянці серця, перебоїв, серцебиття; вазомоторні розлади — блідість або гіперемія шкіри, “припливи”, сухість шкіри або, навпаки, пітливість, функціональні шуми в серці, міокардит), явища холецистохолангіту.
Болі в горлі нерідко бувають при ГРВІ, особливо аденовірусного походження, але при цьому порівняно рідко збільшуються лімфовузли.
Болі в горлі нерідко бувають при ГРВІ, особливо аденовірусного походження, але при цьому порівняно рідко збільшуються лімфовузли.
Сильне запалення мигдалин і стійке збільшення лімфовузлів є одним з основних симптомів інфекційного мононуклеозу, що можна підтвердити розгорнутим аналізом крові.
Ускладнення ангіни або гострого тонзиліту
Найбільш небезпечні ускладнення ангіни або гострого тонзиліту:
у ранні терміни - абсцеси глотки (утворення великих порожнин, заповнених гноєм), поширення інфекції в грудну клітину по фасциальних просторів шиї з формуванням медіастиніту, в порожнину черепа з розвитком запалення оболонок мозку (менінгіт), інфекційно-токсичний шок (отруєння організму продуктами життєдіяльності мікробів і розпаду тканин організму), сепсис ("зараження крові", тобто проникнення інфекції в кров і її поширення по всьому організму);
в пізні терміни (через 2-4 тижні) - ревматизм (захворювання сполучної тканини з ураженням суглобів, серця, мозку), гломерулонефрит (запалення нирок неінфекційного походження, що веде до важких розладів здоров'я, аж до ниркової недостатності).
Лікування ангіни або гострого тонзиліту
У лікуванні ангіни вибір лікарського засобу залежить від типу мікроба, що викликав хворобу. У лікуванні бактеріальних ангін використовують різні види антибіотиків і протимікробних препаратів синтетичного походження. Найбільш ефективним засобом до цих пір вважаються препарати з групи пеніцилінів, однак можуть бути використані і інші антибіотики (це залежить від чутливості мікроба і реакції пацієнта на ліки). В даний час широко використовуються різні локальні антисептики, які випускаються у вигляді таблеток або льодяників. У лікуванні грибкових ангін (така хвороба провокується в основному грибком з роду Кандіда), використовують протигрибкові препарати. Тип препарату, дозування та метод застосування визначаються лікарем. Варто зауважити, що грибкова ангіна часто виникає після тривалого лікування антибіотиками. Лікування вірусних ангін передбачає застосування протизапальних препаратів (НПЗП), а також симптоматичних засобів.
Хворі на ангіну, як правило, лікуються вдома. Госпіталізацію в інфекційний стаціонар здійснюють за клінічними показаннями (виразково-некротична ангіна, ускладнення, обтяжений преморбідний фон), обов'язковою госпіталізація для хворих з гуртожитків, закритих колективів. У зв'язку з ростом захворюваності на дифтерію бажана госпіталізація всіх хворих. Хворого треба ізолювати в окрему кімнату або хоча б за допомогою ширми, йому необхідно виділити посуд, рушник та інші побутові речі. До початку етіотропного лікування обов'язково забирають мазки з носа і слизової зіва для дослідження на дифтерійну паличку. Для цього дільничний лікар завжди повинен мати під руками стерильні пробірки з тампонами. На весь час гарячки призначають постільний режим. Спеціальна дієта не потрібна. З метою дезінтоксикації рекомендується збільшити прийом рідини до 1,5—2 л на добу.
З етіотропних (протистрептококових) засобів найефективніші бензилпеніцилін і оксацилін, їх призначають на термін 5 днів. Наприкінці лікування рекомендується ввести 600000 ОД біциліну-1 або 1500000 ОД біциліну-5 одноразово внутрішньом'язово з метою запобігти стрептококовій реінфекції і метатонзилярним захворюванням. У випадку підвищення чутливості до пеніциліну можна використати еритроміцин. Менш ефективні препарати тетрациклінового ряду і левоміцетин. При ангіні Симановського — Плаута — Венсана застосовують ті самі антибіотики парентерально або ентерально та місцево — змащують поверхню мигдаликів 2 рази на день.
З патогенетичних засобів використовують полоскання зіву теплим 2 % розчином гідрокарбонату натрію, напаром звіробою, шавлії, календули, ромашки 3—4 рази на день після їди. Показані також антигістамінні препарати — димедрол, супрастин, додаткове введення вітамінів, особливо аскорбінової кислоти, вітамінів групи В.
При шийному лімфаденіті ефективні компрес, УВЧ на уражені вузли (5—8 процедур). У разі виникнення абсцесу необхідно терміново здійснювати його розкриття та дренування.
Реконвалесцентів допускають до роботи за умови клінічного одужання (після 5-го дня нормальної температури) і нормалізації показників крові, сечі, ЕКГ. Протягом наступних 5—7 днів їх бажано звільняти від важкої фізичної праці.
Показане активне диспансерне спостереження протягом місяця після перенесеного захворювання (огляд лікаря не рідше 1 разу на тиждень), оскільки можливий розвиток метатонзилярних ускладнень.
Профілактика та заходи в осередку
Хворих на ангіну необхідно ізолювати. Лікування бензилпеніциліном дає змогу швидко ліквідувати стрептококи у носоглотці та забезпечити профілактику первинного ревматизму. Доцільність санації носіїв гемолітичного стрептокока проблематична.
У приміщенні, в якому перебуває хворий, систематично проводять вологе прибирання і провітрювання. Рушники і посуд знезаражують кип'ятінням. Заключну дезинфекцію здійснюють препаратами хлору.
Якщо зареєстровано груповий спалах ангіни, проводять епідеміологічне спостереження і тимчасово (до 7 діб після останнього захворювання) забороняють організовувати колективні громадсько-культурні заходи, домагаються розосередження людей. Ліквідація аліментарного спалаху ангіни передбачає виявлення та вилучення інфікованого продукту. Рішення про використання біциліну з метою екстреної профілактики при груповому спалаху ангіни приймають дільничний лікар, інфекціоніст КІЗу та епідеміолог спільно.
Пильної уваги потребують особи зі зниженим місцевим імунітетом. Дорослим особам, які щороку багаторазово хворіють на ангіну, рекомендують тонзилектомію. Тим, хто хворіє 2 рази на рік і рідше, призначають консервативне лікування і радять зміцнювати організм загальноприйнятими способами. У системі профілактики важливе місце посідає загартування.
Полоскання горла при ангіні або гострому тонзиліті
Полоскання горла різними антисептичними і очищають розчинами корисно при ангіні будь-якого походження. Для полоскання горла можна використовувати розчин перманганату калію (0,1%), розчин борної кислоти (1%), розчин йоду, розчин фурациліну, солі та харчової соди.
Ще одна важлива особливість - ангіна може бути контагіозною (особливо при скарлатині), тому хворого треба ізолювати, не пускати до нього дітей і літніх людей, у нього повинна бути своя посуд, якої на період хвороби ніхто не повинен користуватися.
Місто Трускавець курорт » Медичний довідник захворювань (Медична енциклопедія) » Медичний довідник захворювань - літера А - Медична енциклопедія » Ангіна
Теги: |
